на головну сторінку  
на головну сторінку    
    ON-LINE трансляція ДТРК "УТР" в обрані форум на сайті  
увімкнути трансляцію телеканалу УТР

06 : 40

Хочете подивитися?
> натисніть тут <

07 : 10

 

07 : 30

 

08 : 00

Україна: час місцевий.  

10 : 00

 

10 : 20

 

10 : 50

 

11 : 00

 

11 : 20

 
  ВХІД ДЛЯ КОРИСТУВАЧА
  логін
     
  пароль
 
   
 
 

Січень

<< версія для друку >>

Січень


Хвали січень сніговий

У народі кажуть: скільки днів — стільки й свят. Та проте один із них особливо празниковий, бо стосується кожного з нас. Мова йде, як ви вже здогадалися, про Новий рік. Січень утвердився як місяць, що започатковує новий відлік у календарній системі. Але астрономічно він вважається другим місяцем зими і, отже, є чи не найхолоднішим. Не випадково, що в народі з цього приводу існує чимало прислів'їв та приказок. Одне з них стверджує: «Січень снігом січе, а мороз вогнем пече». Воно й не дивно, адже за своїм характером це місяць дивних контрастів. Чи не тому про нього мовиться: «Сонце хоч і блищить, проте й мороз тріщить». Саме на січень, який пересікає зиму, припадають водохрещенські морози, що стали канонізованим символом зимової холоднечі. Відтак серединний період, що ділить (січе) зиму навпіл, на думку деяких мовознавців, і дав назву місяцеві.

Є й інші гіпотези. Оскільки під цю пору січуть колючі сніги, то вважається, що це і прислужилось офіційному йменню. Такої думки дотримувався і Яків Головацький: «Січень, здається, від того так названий, що в той час звичайно сніги, інеї з вітром січуть, або борше від «січа» — вітки, суччя, котрі дають взимі маржині...»

Є думка, що місяць прибрав назву від лісопромислу. Саме в цей час давні ратаї починали розчищати (сікти) деревину, щоб весною на розкорчованих ділянках —лісосіках — посіяти збіжжя. Ці роботи проводили лише взимку, коли деревину було легше вирубувати і безпечніше спалювати. Попіл використовували для удобрювання грунту. До речі, такі ділянки називали «просіками», або «пасіками».

Традиційно на січень припадає найбільше свят. Це пов'язано не тільки з новорічною обрядовістю. Зимовий період дозволяв селянам абстрагуватися од тяжкої фізичної праці, насамперед землеробської. Оскільки вільного часу було удосталь, його заповнювали різноманітними формами дозвілля. Скажімо, протягом всіх різдвяних свят, які тривали два тижні — від Різдва (7) і до Водохрещ (19), в кожній господі тричі варили кутю — багату, щедру і голодну. Вже сам обряд готування обрядової страви говорить про його високе символічне значення.

Напередодні Різдва, себто 6 січня, кожна родина готувала першу кутю. Традиційно для неї використовували ячмінь; там, де його не було,— пшеницю. Святвечір, або багата кутя,— чисто родинне свято. Як правило, його справляли ввечері, коли за обрядовим столом збиралися лише члени сім'ї. Господиня мала наготувати дванадцять різноманітних страв. Найосновнішою їжею, звичайно ж, була кутя та узвар. Потім діти оббігали рідних і близьких сусідів з колядками.

Наступною дією була щедра кутя напередодні Нового року (13 січня). Увечері підліткові дівчатка поодинці чи гуртом обходили оселі сусідів та родичів, щоб защедрувати.

Увечері в одній з осель збиралася молодь. Потім дівчата, потайки від парубків, йшли ворожити, а хлопці, розбившись на невеликі гурти, викрадали в юнок ворота і ховали їх так, аби господар не знайшов. Для того щоб повернулася потрата, батько дівчини мусив поставити могорич. Тому в передноворічну ніч господарі, в яких були дівчата на виданні, ретельно стерегли обійстя. Та чим більше пильнував ґазда, тим азартнішою була спокуса в парубків; вони вдавалися до найрізноманітніших хитрощів і витівок, щоб все-таки викрасти ворота...

Як тільки наступав досвіток старого Нового року, сільські оселі оббігали юні посівальники. Якщо напередодні господарями щедрувань були дівчатка, то тепер таким правом користувалися лише хлопчики. Кожен намагався якомога раніше засіяти сусіду, щоб отримати подарунок. Починали цю дію з хрещеного батька та хрещеної матері, дядин і дядьків, аж потім навідували сусідів.

Засівальник мав розбірливо продекламувати поетичну примовку-побажання. Особливо цінувалися найбільш оригінальні.

Місяченьку, мій братику, Зійди
рано, постій мало, Поки я
бички позапрягаю, Жито-
пшеницю порозсіваю. Роди,
Боже, жито й пшеницю, Без
кукілю, без метлиці, А нам,
діткам, по варениці...

Скільки поезії, природного гумору, теплих побажань у засівальницьких текстах: «Щоб рясно вродила садовина», «Щоб бджоли велися та медок-солодок на жовтий вощечок носили», «Щоб у коморі та оборі зерна були гори», «Щоб вівці та корови були в ґазди здорові!»

За звичаєм, засівальників, як і щедрувальників, приймали залюбки. Віддарунком були прибережені з осені яблука, ліщинові горіхи, гарбузове чи соняшникове насіння тощо. Тих, хто приходив пізніше, частували гречаними млинцями.

Нарешті надходила третя і остання в різдвяному циклі кутя. В народі називалася вона «голодною». Готували цю страву напередодні Водохрещ (Йордана). Власне, цим дійством і завершувалося багате різдвяно-новорічне святкування.

Традиційною вкраїнською символікою на Новий рік був дідух, а не ялинка. Виготовляли дідуха з кулів або ж першого зажинкового снопа. Кільканадцять пучків, окремо обплетених соломинками, ув'язували в пишний вінок. Знизу робили триральчате розгалуження для того, щоб дідух міг рівно стояти. Верхівка новорічного вінка нагадувала конусоподібний сніп з безліччю колосся. Гілки дідуха — а за них правили зібрані докупи пучки, що зверху відповідно розгалужувались,— обрамлювали кольоровими стрічками, паперовими чи засушеними квітами — кожен на свій смак й уподобання. У світлицях його ставили напередодні багатої куті. Свою обрядову функцію він виконував протягом усіх різдвяних свят. Це був дійсно високомистецький витвір, що ніскільки не поступався сучасним ялинкам. На сьогодні обряди, пов'язані з дідухом, майже втрачені. В окремих варіантах вони збереглися на Прикарпатті та в Карпатах.

Новорічними обрядами селянин намагався насамперед опоетизувати свою нелегку працю. Для цього використовували не лише символи й атрибутику, вертепні дійства (щедрування, посівання, колядки чи Меланку), але й практичні обрядодії. Цікаво з цього приводу згадати давній поліський звичай, коли господарі, в яких були молоді бички або лошата, першого січня запрягали їх у сани і їздили вулицями села, запрошуючи всіх бажаючих на повози. Робилося це з метою «приноровити молодих тварин», тобто підготувати до сільськогосподарських робіт потрібну в господарстві тяглову силу. Обходжена в такий спосіб тварина вже вважалася робочою і особливо поціновувалась.

..Споконвіків хлібороб жив надією на кращий урожай. Від того, як защедрила нива, залежали статки його родини. Ось чому наші пращури за допомогою обрядів, пісень, словесних побажань намагались убезпечити свій рід од злигоднів, завбачити врожай наступного року, оспівати нелегку працю, урізноманітнити повсякденний побут. Левова частка цього духовного набутку традиційно припадала на січень, який започатковував Новий рік романтичними сподіваннями на врожай і статки. «Хвали січень сніговий, травень дощовий, а серпень на хліб рясний»,— мовить з цього приводу народне прислів'я. Але щоб скласти похвалу першому місяцеві року, треба знати, як робили це наші діди та прадіди. Сподіваюся, читач згодиться з думкою, що пращури вміли віддати первісткові належну увагу.

Народний прогностик

Гната (2 січня). В цей день заборонялося прясти. Жінки здебільшого виготовляли обрядове печиво, а дівчата, зібравшись на вечорниці чи посиденьки, робили різдвяно-новорічні прикраси — «павуки» та «їжаки». «Павуки» виготовляли з солом'яних стебел. Це різноманітні квадратні та ромбоподібні фігурки, оздоблені кольоровим папером. Вони мали висіти од Різдва і до Водохрещ.

Анастасії (4 січня). В народі казали: «Скоро Настя на помості запросить три празники в гості». Справді-бо, за три дні прийдуть найбільші різдвяно-новорічні святки. Пам'ятаєте слова з відомої колядки?

Та прийдуть до тебе
Три празники в гості:
Що перший же празник —
Святеє Рожество,
А другий же празник —
Святого Василя,
А третій же празник —
Святе Водохреще...

Відтак майже протягом двох тижнів (з 7 по 19 січня) люди гучно святкували фестини, себто празники. Ось чому до Анастасії сільчани намагалися запастися відповідними припасами — наколоти дров, нарізати січки тощо. Тому й мовилося: «До Насті точи снасті, а після Насті поховай в одвірок снасті!»

Святвечір, багатий вечір, багата кутя, вілія (6 січня). Це одне з найурочистіших свят. Його відзначають напередодні Різдва. В різних регіонах України були у цих звичаях деякі відмінності. Але всюди зі святвечором пов'язаний обряд приготування першої куті.

Як тільки на небосхилі з'являлася перша підвечірня зірка, всією родиною сідали за багатий стіл. Він дійсно був багатим — з дванадцяти різноманітних страв, а звідси й назва «багата кутя», чи «багатий святвечір». Першим, як і годилося, займав місце господар, а за ним інші члени родини. Під час святкової вечері намагалися не виходити з-за столу, розмовляти тихцем. Вставши, глава сімейства пропонував пом'янути покійників і запросити їх на святвечір. Вважалося, що саме в цей час всі близькі й далекі члени родини мають прийти до оселі, а відтак звільняли для них місця на лавах, ліжках, стільчиках, ставили страви і клали ложки. Наступну молитву виголошували нині сущим — усім членам родини. їм зичили здоров'я і щастя, бажали, щоб гуртом та в злагоді дочекатися наступного Різдва.

Після вечері діти відносили обрядову їжу своїм хрещеним та бабам-пупорізкам. Хрещені (навістити їх було за священний обов'язок) забирали принесену вечерю і взамін давали свою; натомість дітей ощедровували горіхами, цукерками чи грішми.

Ось такі, якщо коротко, найвідоміші обряди, пов'язані зі святвечором по всьому терені України. Не менш поетичними були й ворожіння та заклинання. Скажімо, хлопець, який не хотів, аби до його юнки засилали сватів інші парубки, то йшов увечері до млина, брав три скіпки зі шлюзів, які перетинали лотоку, загортав їх у ганчірку і таємно втикав у одвірок нареченої, приказуючи:
— Як сеся застава не пущає воду на лотоки, так би (ім'я дівчини) не пускала сватів, окрім мене.
Дівчата у свою чергу йшли до прорубу, роздягалися і, скропившись водою, нашіптували:
— Як сеся вода біжить, так би за мнов бігали сватачі!

Ворожили і в такий спосіб. Дівчата, пов'язавши вузлами хустини, клали їх у ночви й імітували рухами, начебто палають — чиї хустки випали на долівку, ті юнки підуть заміж. Після цього клали на столі різні речі (сокиру, ножиці, чарку тощо), із зав'язаними очима почергово підходили,— до якої речі доторкнулася, таким на вдачу буде майбутній чоловік.

Крім молоді, ворожили й старші люди. їх переважно турбувало, скільки кому жити. Ставши між лампадкою і свічкою, дивилися, чи буде подвійна тінь; якщо тільки одна, то це на швидку смерть.

Зі святвечором пов'язані й прогнозування. Щоправда, вони значно бідніші, ніж новорічні.
На багату кутю зоряне небо — кури добре нестимуться і вродить горох.
Місячна ніч — врожай на баштани.
Ожеледь на деревах — вродять горіхи й садовина.
Сніг іде — врожай на яблука.
Іній або сніг — на мокре літо і дорід зернових.
Дивляться після вечері у вікно: якщо чисте й зоряне небо, то буде сухе й урожайне літо, і навпаки.
З кубельця витягували сінину; якщо довга, то рік буде врожайним, а коротка — на недорід.
Повечерявши, зв'язували ложки житнім перевеслом, щоб «не губилися в череді корови».

Різдво (7 січня). Одне з найбільших релігійних свят. З ним пов'язують народження Ісуса Христа. Як стверджує християнське вчення, діва Марія народила сина і сповила його в яслах. Від того і червоний кут, в якому тримають кубельце з кутею та узваром, в народі ще називають «яслами». Власне, кутя з узваром є своєрідною ознакою смерті Христа, тому на поминках обов'язково готують цю страву, і її ще називають «четвертою страшною кутею».

З початком Різдва вже можна було вживати скоромину. Власне до цього свята в кожному господарстві кололи свиней, щоб наготувати різноманітних м'ясних страв. Адже було за правило приходити один до одного в гості. Щоправда, до обіду намагалися не відвідувати сусідів. Особливо це стосувалося жінок. Якщо жінка чи дівчина першою заходила в хату, то неодмінно «приносила лихо», а тому, запримітивши «небажаних гостей», замикали двері; коли ж оселю до обіду відвідував хлопець або чоловік, то його намагалися почастувати.

Відтак пополудні літні люди збиралися в гурти, а молодь починала колядувати (в деяких регіонах колядники водили свої ватаги навіть напередодні — пізнього святвечора). Заходячи на подвір'я, колядники просили дозволу і, коли господар зголошувався, починали забавну виставу із віншувальних пісень-колядок та жартівливих сценок. У поетичних текстах оспівувались господар, господиня та їхні діти. Зичили їм щастя і здоров'я. Якщо в родині були діти, котрі довго не розмовляли, то таким давали напитися води з ритуального дзвіночка. Це начебто мало допомогти «оживити дзвінкий голос». Жінки ж, аби в них росли великі коноплі, «ненароком» обливали міхоношу водою. Якщо в оселі була дівчина, то вона обдаровувала кожного колядника яблуками та горіхами.

За різдвяним днем віщували погоду і врожай.
Якщо сонячний день — дорід на хліб.
На Різдво йде сніг — заврожаїться озимина.
Якщо на Різдво буде багато бурульок понад стріхою, то вродить ярина, особливо ячмінь.
В який день тижня Різдво, в такий треба починати жнива.
В який день Різдво, в такий Новий рік і Петра.
Щоб вродили коноплі, жінкам негоже спати всю ніч.

Богородиця (8 січня). Вважалося, що це свято для жіноцтва важливіше, ніж Різдво, оскільки пов'язане з Матір'ю Божою. На Богородицю починали колядувати й жіночі ватаги. Люди відвідували бабів, які приймали в них роди, причащаючи вечерею, а також справляли обіди та панахиди по померлих (начебто вночі всі небіжчики сходяться до храму і їм правлять молитви покійні священики).

Степана, Стефана (9 січня). Повинен бути морозяний день, а тому казали: «Прийшов Степан — на ньому червоний жупан». Святкують як і попередні дні, але не працюють. Особливо остерігалися прясти; можна було виконувати найнеобхіднішу роботу. Цього вечора намагалися якнайбільше співати колядок.

Меланки, Мелани, щедрий вечір, щедра кутя (13 січня). Зранку починали готувати другу обрядову кутю — щедру. На відміну од багатої, її можна було заправляти скороминою; на Поліссі, скажімо, зерно варили зі смальцем. Як і на багатвечір, кутю також ставили на покуть, дотримуючись попередніх обрядів. Крім того, господині пекли чимало млинців із салом, готували пироги, вареники з сиром, щоб віддаровувати щедрувальників та посівальників.

Звечора і до півночі обходили оселі щедрувальниці. Юнки, зібравшись у гурти, з поетичними піснями-щедрівками відвідували сусідів, а дівчата-підлітки щедрували поодинці чи гуртом. Тексти дитячих щедрівок виконувалися в один голос або ж речитативом. Парубки в цей час «водили Меланку», тобто перевдягненого в жіноче вбрання жартівника. З цим сюжетом пов'язані саркастичні сценки, що їх розігрували учасники дійств.

Зі щедрою кутею пов'язано чимало побутових обрядодій. Скажімо, щоб владнати якийсь конфлікт, сусіди йшли один до одного миритися, аби «Новий рік зустріти в мирі й злагоді». Хлопці, котрі перед цим «отримали гарбуза», вдруге засилали сватів з надією «на благословенну згоду».

Новий старий рік, Василі (14 січня). За євангельським вченням, у цей день Христові зробили «обрізання», а тому намагалися нічого не різати. На Новий рік припадає свято Василя, який вважався покровителем землеробства. Ось чому вдосвіта годилося засіяти збіжжям оселі. Здебільшого це робили підлітки. У тих селах, де була церква, засівали після ранкової відправи, а де не було — вдосвіта. Батьки будили своїх синів (традиційно засівали тільки хлопчики, а дівчатка лише щедрували). Зодягшись, дітлахи брали спеціально виплетену рукавицю, наповнювали її житнім чи пшеничним зерном і, ставши перед образами, засівали власну хату:
— На щастя, на здоров'я! Роди, Боже, жито, пшеницю і всяку пашницю. Будь те здорові з Новим роком та з Василем!
Батьки ощедровували хлопців грішми, і тоді вони, починаючи з крайньої хати, оббігали сусідські оселі. Кожен намагався щонайпершим засіяти і отримати найкращий подарунок.

У цей день вважалося за честь гутати всіх Василів. Деінде на новолітування виносили на подвір'я дідуха і спалювали його, що символізувало початок Нового року.
На Новий рік прибавляється дня на заячий скік; ...прибуває дня на барана скік.
На Новий рік погода — буде в полі урода.
Старий рік у ноги — Новий у пороги.

Богоявлення, або бабин вечір (17 січня). Кроплять хати свяченою водою. На Закарпатті жінки в свяченій воді замішували борошно і ним на дверях та одвірках робили хрести, щоб «упирі і всіляка нечиста сила не мала сили». А дівчата збирали букові тріски на подвір'ї, приказуючи:
— Самі букові, самі букові! — Це для того, щоб добре збиралися гриби.

Увечері юнки прагнули напрясти «повісмо, щоб баби не плювали на куделю», себто не оскверняли їхньої праці лихими поговірками. Мешканці лісових та гірських районів намагалися в цей день не згадувати вовків, котрі можуть напасти на отару.

Голодна кутя, голодний святвечір (18 січня). Готують третю й останню кутю різдвяно-новорічних свят. Називається вона «голодною» від того, що з цієї пори і до наступного дня, доки не освятять воду в річці, люди говіли, себто не їли. Власне, це був останній день колядок. Здебільшого на голодний святвечір «водили Меланку» дівчата, хоч у деяких регіонах вчиняли це і парубки. На переважній території України основні дійства завершувалися після Василів.

Водохреща, Водощі, Йордана (19 січня). Це трете найбільше і завершальне свято різдвяно-новорічного циклу. З ним пов'язують хрещення на Йордані Христа. Відтак у всіх селах, де були церкви, святили воду. Зранку чоловіки йшли до річки чи ставка, вирубували з льоду хреста («йордана»), ставили його поруч з ополонкою і обливали червоним буряковим квасом. Під обід священик, виголосивши молитву, освячував воду, занурюючи в неї срібного хреста. Після цього випускали в повітря кілька пар голубів і вчиняли гучну стрілянину з холостих набоїв.

Віддавна в народі посвячену на Водохреща воду вважали своєрідною панацеєю од багатьох недуг; нею також святили будівлі, тварин, збіжжя тощо. І ось загадка: водохрещенська джерелиця може зберігатися протягом року.

До Водохрещ жінки намагалися не полоскати у воді білизну, бо «там чорти сидять і можуть вчепитися». Натомість дівчата у посвячену воду клали калину чи коралі і вмивалися, аби щоки були рум'яними. Загалом до Водохрещ, протягом усіх свят, жінки не ходили по воду; це мали робити лише чоловіки.

Після Водохрещ, вважалося, мають слабнути морози. Тому казали: «Тріщи не тріщи, а вже минули Водохрещі».

З цим святом пов'язані й прикмети.
Коли на Водохреща риба табунами ходить — на рої добре.
На Водохрещі день теплий — буде хліб темний.
Якщо пасмурно — хліба буде вдосталь.
Йде лапатий сніг — на врожай.
Якщо зоряна ніч — вродяться горіхи і ягоди.
Коли на Водохрещі з'явився повний місяць—бути великій воді.
Удень йде сніг — на врожай гречки: вранці — ранньої, вдень — середньої, а ввечері — пізньої.
Під час освячення води йде сніг — добре роїтимуться бджоли і колоситимуться хліба.

Івана Предтечі, Хрестителя (20 січня). У цей день виносили з хати хліб і сіль, що лежали на покуті від багатої куті, і, розламавши на шматочки, годували тварин. Це ж саме робили і з сіном. З Івана Хрестителя жінкам дозволялося шити і прясти. Не випадково мовиться: «Після Івана Предтечі хто не робить, того б'ють у плечі» чи «Прийшов Іван Предтеча та й забрав свята на плечі». Справді-бо, цим днем закінчувалися зимові святки.

Опанаса; Пів-Івана, Різдвяний день (21 січня). Святкують переважно жінки, бо кажуть, що «Пів-Івана полоще ложки». Цей день збігається з Різдвом, а тому іще називали «виряджанням», або «проганянням свят». Власне на Різдвяний день повністю завершуються всі святки зимового циклу. Літні жінки, прикрасивши гребені, ходили від хати до хати, а потім збиралися в одній з осель за святковий стіл.

Маркіяна (23 січня). Його називали ще «Грицем-літозазивачем» — «Який день — таке й літо».
Іній на стіжках — на мокрий рік.

Тетяни (25 січня). Якщо вигляне сонце, то рано прилетять птахи з вирію, а коли сніжно, то дощитиме по літі.

Отдання, Видення (28 січня). Вважають, що в цей день чаклунки дають «даннє». В народі побутує безліч повір'їв про те, що деякі люди можуть будь-кого приворожити до себе, наслати різні хвороби тощо.

Опанаса (31 січня). Переважно цей день буває холодним, а тому казали:
З Панасовими морозами жарти лихі. На Опанаса-ломиноса бережи носа.

У Народі кажуть

Новий рік — до весни відлік.
На Новий рік прибавилося дня на заячий скік.
Сонце блищить, а мороз тріщить.
Холод не брат, а завірюха не сестра.
Зимова днина така: сюди тень, туди тень — та й минув день.
Зимове сонце, як мачуха — світить та не гріє.
Якби не зима, то й літо було б довше.
Сичи не сичи, коли я на печі.
Січень снігом січе, а мороз вогнем пече.
Січень січе та морозить, а газда з лісу дрова возить.
Січень без снігу — літо без хліба.
У січні вночі панують сови та сичі.
У січневу холодну добу пам'ятай про худобу.
Січень січися, а ти до печі тулися.
Січню морози, а лютому — хурделиці.
Хвали січень сніговий, травень дощовий, а серпень на хліб рясний.
Якщо вночі з'явиться іній — вдень сніг не падатиме.
Кільце навколо місяця — на сильний мороз.
Вечір зоряний — ніч морозяна.
Яскраві присмерки — до холоднечі.
Сорока під стріху лізе — на хуртовину.
Пищать вранці синиці, а горобці ховаються під стріху чи солому — мороз посильнішає. Кінь лягає на землю — перед снігопадом.
Гусак піднімає лапку, ховає голову під крило—на холод.
Миші вилазять з-під снігової подушки й бігають зверху — до відлиги.
Багато снігу — багато хліба.
Коли сніг рано ліг — врожай озимини і ярових буде рівним.
Місяць яскравий — до ясної погоди, а блідий, покритий туманцем — до снігу.
Припиниться під вечір сніг погода покращає.
Якщо під вечір снігопад припиняється, а небо не прояснилося, то наступного дня падатиме сніг.
З'являються коло сонця чи місяця райдужні кола — в найближчу добу погода погіршиться.
Якщо дерева в січні часто покриваються інеєм — на щедрий врожай.
Над лісом або чагарниками повітря засиніло — на потепління.
Якщо січень мокрий та з відлигами — жди холодного літа.
По зимі літо йде: якщо раптом випаде дощ, то такого ж дня влітку сипоне градом, а коли мороз, то буде спека.
Пес на снігу згортається «калачиком» — на мороз, а витягується, розкидає лапи — на відлигу.
Якщо пес спить більше, ніж звичайно, знехотя рухається, перестає гавкати — бути потеплінню.
Раннього морозяного вечора дружно розспівалися півні — чекай відлиги.
Якщо вдень свійська птиця відсиджується в курнику — неодмінно збільшиться мороз.
Зимова діброва почорніла — наступить відлига з вітром.
Якщо ясного дня з'являється лапатий та голкастий іній — чекай різкого похолодання і хуртовини; якщо вночі був іній — сніг удень не йтиме.
Якщо після Нового року хмари пливуть проти вітру, то буде сніг.
Синичка зранку пищить — на легкий морозець.
Якщо січень холодний, липень буде жаркий і грибів не жди до осені.

 
 
 

НОВИНИ

 

30.08.2011 Міністр регіонального розвитку, будівництва і ЖКГ Анатолій Близнюк: Збільшення комунальних тарифів неминуче … цієї осені комунальні тарифи будуть збільшені!

Збільшення комунальних тарифів неминуче, вважає міністр регіонального розвитку, будівництва і ЖКГ Анатолій Близнюк.

Про це він заяв... далі >>


30.08.2011 Валентин Наливайченко: Черговий, передвиборчий розіграш «мовної карти» не врятує владу і «псевдофілологів» Партії регіонів

Партія «Наша Україна» виступає категорично проти чергового законопроекту «псевдофілологів» Партії регіонів - народних депутатів Сергія КІВАЛОВА і Вадима КОЛЕСНІЧЕНКА,... далі >>


30.08.2011 Андрій Клюєв вимагає «кардинально зменшити» роздрібні ціни для населення на скраплений газ

Протягом тижня роздрібні ціни для населення на скраплений газ мають бути кардинально зменшені, заявив у вівторок перший віце-прем'єр-міністр - міністр економічного ро... далі >>


 
 
 

ПАРТНЕРИ:

 

 
 

 

  Сайт оптимізований для перегляду броузерами Internet Explorer - 4.0 і вище,
Netscape Navigator- 7.0.
Мінімальне розширення 800 х 600
Розробка сайту intellCOM

Звязок з веб-мастером