на головну сторінку  
на головну сторінку    
    ON-LINE трансляція ДТРК "УТР" в обрані форум на сайті  
увімкнути трансляцію телеканалу УТР

06 : 40

Хочете подивитися?
> натисніть тут <

07 : 10

 

07 : 30

 

08 : 00

Україна: час місцевий.  

10 : 00

 

10 : 20

 

10 : 50

 

11 : 00

 

11 : 20

 
  ВХІД ДЛЯ КОРИСТУВАЧА
  логін
     
  пароль
 
   
 
 

Липень

<< версія для друку >>

Липень



Сонце на зиму, а літо на спеку

Середульший місяць літа вважається періодом ягід і грибів та масової косовиці сіна. Чому ж тоді його нарекли липнем? Спостережливий читач давно помітив: липи починають цвісти у червні. А якщо взяти до уваги й таку деталь, що старе літочислення — а саме за ним формувалися сучасні назви — відстає од нинішнього на чотирнадцять днів, то, природно, може виникнути запитання: чи не припустилися тут похибки?

Традиційно на Україні ростуть два сорти липи — широколиста і дрібнолиста. Перша починає квітувати в середині червня, а в південнослов'янських країнах навіть ще раніше. Відтак дехто схильний вважати, що назва в нашій мові походить усе-таки од дрібнолистої липи, цвітіння якої в основному збігається з початком місяця. Це дерево, особливо на Україні, було дуже популярним. Липами обсаджували дороги, садки та обійстя, замки та храми...

Крім цвіту як лікувального засобу і джерела медозбору, дуже поціновувалася деревина з липи. З неї виготовляли музичні інструменти, різьбили статуетки, іконостаси, дитячі іграшки, робили речі господарського вжитку. Вельми практичними були діжечки, які видовбували з осердя старих дерев. У липівках — а саме так називали ці посудини — тримали мед; продукт добре зберігався, не втрачав протягом тривалого часу своїх смакових і цілющих властивостей.

Зібраний з липового цвіту мед у народі називають «липцем». Він вважається найкращим і найціннішим продуктом. Тому цілком ймовірно, що й назва місяця пішла від «липцю» — періоду основного медозбору, який в Україні припадає на другий місяць літа.

Були в широкому вжиткові й інші назви, переважно народні. Давні календарі подають регіональне «білень» — від пори, коли найкраще вибілювалося полотно, «грозовик» і «дощовик» — від періоду активних гроз і злив. На західноукраїнських землях широко вживалася народна назва «косень» та «сінокіс» — від пори заготівлі сіна. Про це підтвержує і Я - Головацький. Річ у тому, що початок місяця збігається з масовою косовицею сіна на всій території України.

Традиційно цю роботу починали в перший вівторок Петрівки. Цей двотижневий піст триває з 29 червня по 12 липня. Як тільки польовий «гороб'ячий» щавель викидав волоть, кількалітніх косарів ішли селом і, постукуючи в коси, оповіщали селян про початок трав'яних жнив. Після цього вже можна було починати косовицю.

Кожен господар намагався якомога швидше впоратись із заготівлею трав. Це зумовлювалося погодними умовами і наближенням жнив. Відтак ті, хто мав сінокоси на далекій відстані чи значні угіддя, що потребували додаткової робочої сили, влаштовували толоки. Ця форма колективної взаємодії та взаємодопомоги була добровільною і неоплачуваною. Господар зобов'язувався лише відвозити і привозити косарів, ситно — чотири рази на день — харчувати.

Крім косарів, на толоки виїздили жінки та дівчата. Вони розпушували сіно, щоб швидше сохло, згрібали його і складали в копички. Цей процес називався по-трушинами.

Косовиця — надто важка й відповідальна робота. За короткий час треба було скосити і згребти траву. Тому працювали увесь світловий день. А щоб якось скрасити тяжку працю, намагалися розвеселити себе піснями. Проте релігійні канони суворо забороняли співати під час постів. І все ж для косовиці робили виняток — у цей період дозволялося виконувати петрівочки. Це невеличкі за розміром тексти з однотипною протяжною мелодією.

Закінчивши роботу, кілька жінок ставали попереду. їм на плечі піднімалася дівчинка. Тримаючись руками за підняті вгору граблі, вона оповіщала, що косовицю закінчено. Гурт зі співами йшов до куреня. Увечері толоківці поверталися до оселі господаря.

Першого дня сінокосу косарям обов'язково клали в торбину кілька варених яєць — «щоб солодким було сіно». Ввечері, повертаючись з роботи, толоківці перев'язували коси трав'яними перевеслами. Це для того, щоб «не боліла спина».

Успіх у косовиці залежав насамперед від знарядь праці. Недарма казали: «З поганою косою і косар упріє, бо коса любить хитрого, а ціп дурного».

Із закінченням Петрівки завершувалася й косовиця сіна. З цього приводу казали: «Пішло уже мені, як з петрівського дня» чи «День не петрівський, язик не попівський — по двічі говорити». На останній день посту (12 липня) припадає свято Павла і Петра. До цього часу селяни мали повністю впоратися з косовицею сіна, бо вже настигали жнива зернових. На Петропавлів празник годилося накосити бодай сніп ячменю. Цей день вважався і святом пастухів.

Підлітків, котрі випасали телят, господарі обдаровували сиром із сметаною. Сільська молодь збиралася на гойдалки. На лісовій галяві хлопці, прикріпивши до кремезної дубової гілки дві тички, робили орелі. Біля неї і відбувалися молодіжні гулі.

З особливим нетерпінням люди чекали дня Прокопа, котрий припадав на 21 липня. За народним агрокалендарем цей день вважався початком жнив зернових культур. Щоправда, основні жниварські роботи все-таки виконували в серпні.

Завершуючи розповідь про липень, варто згадати про одне з найпоетичніших свят. Мова йде про Купайла, яке відзначають у ніч з 6 на 7 липня. Первісне, дайбозьке Купайла (у цей день кожен мусив скупатися, тобто очиститися водою — а звідси й назва) пізніше транскрибувалося в Івана Купала: християнство змушене було об'єднати давній обряд з ім'ям пророка Іоанна Хрестителя. Проте давній сюжет свята залишився незміненим у своїй основі. Обряд Купайла уявлявся насамперед як форма самоочищення від злих духів за допомогою води й вогню. Тому напередодні влаштовували спеціальні дійства, за допомогою яких можна було позбавлятися нечистої сили, зокрема відьом.

Містифікація, пов'язана з відьмацтвом, сягає глибинної давнини. Зневага до відьом мала загальний характер. Вважалося, що відьми за своєю природою здатні приносити тільки лихо. Крім насилання різних бід, вони «псували» чужих корів — забирали молоко, накликали хвороби на людей, здійснювали магічні заломи колосся, що спричиняло до неврожаю, могли навіть висмоктати кров (відтак у деяких регіонах їх іще називали «опирі» чи «упириці»). Одне слово, це були люди, наділені надприродною нечистою силою.

Особливо багато легенд та повір'їв пов'язано з відьмацькими ігрищами. Начебто «нечисті» періодично (здебільшого на Івана Купайла) збираються на свої збіговиська, їх улюбленим місцем були лисі гори (у народі завше до таких краєвидів ставилися зневажливо і насторожено). Найбільше легенд пов'язано з Лисою горою в Києві, куди збігалися відьми не тільки з України, але й Білорусії та Литви. До речі, археологи, провівши тут розкопки, виявили рештки давньослов'янського могильника, датованого VIII — X століттями.

Щоб убезпечитись од нечистої сили, люди вдавалися до найрізноманітніших дійств. Вважалося, що найкраще зробити це напередодні Івана Купала

Отже, липень нерідко вважали і «відьмацьким місяцем». Цьому прислужилися насамперед різноманітні передкупайлівські і власне купайлівські обряди.

Народний прогностик

Мефодїя (2 липня). Якщо на Мефодія йде дощ, то він може йти з перервами сорок днів.

Горпини Купальної (6 липня). Цей день вважається одним з найкращих для заготівлі лікарських трав. Всюди на Україні люди удосвіта до схід сонця вирушали в ліс і на левади, щоб запастися природними зцілювачами.

Купайла, Івана Купайла (7 липня). Давне язичеське свято краси, молодості й самоочищення. З ним пов'язані цікаві обрядодійства біля води, які влаштовувала молодь у ніч з 6 на 7 липня. Хлопці готували вогнище, а дівчата вбирали Марену — живу гілку. З настанням сутінків парубки підпалювали ватру, через яку попарно перестрибували. Натомість юнки топили Марену, яка символізувала русалку, і пускали на воду віночки, завбачуючи своє майбутнє подружнє життя.

У цей день годилося обов'язково скупатися, а дітям, замість вогню, пострибати через кропиву.
Купаилівські дійства зафіксовані і в народній творчості.
До Івана Купала дітки просять дощу, а після Купала він сам йтиме.
Коли до Івана проса буде з ложку, то буде і в ложку.
На Івана Купала баба муки не мала, а на святого Петра (12.07) пирогів напекла.
На Івана нажала, а на Петра напекла.

Люди вірили, якщо піти в ліс проти Купала, то можна побачити, як цвіте папороть. Коли ж зірвану квітку сховати за капелюх, то обов'язково пощастить знайти під землею золотий скарб.


Велика роса на Івана — буде врожай огірків та горіхів.
Купальська ніч зоряна — вродять гриби.
Дощовий день - на неврожай.

Самсона (10 липня). Його іще називали Сіногній.

«На Самсона, — казали, — бійся мус он а».
Якщо йтиме дощ, то негодитиме сім тижнів — аж до бабиного літа.

Петра і Павла (12 липня). Цей святодень пов'язаний з літнім сонцестоянням. Найурочистіше його відзначали пастухи.

На Петра і Павла виготовляли з ячного борошна нового врожаю обрядовий хліб і несли його до церкви на посвяту. Священик розламував книшики і причащав, наче проскурками, всіх присутніх. В такий спосіб жінки віддячували Петрові, що запровадив цей недовготривалий піст (до речі, на Петра і Павла власне й завершувалася Петрівка).

Про Петрове свято в народі існувало безліч прислів'їв.

До Петра молочка відерце, а по Петрові глек і той неповний.
До Петра не сподівайся тепла, а по Петрові та й по теплові.
Йшло до Петра, а тепер до Різдва.
За Петра Афонського сонце повертається на зиму, літо на жару, а з Спиридона Сонцеворота (25.12) сонце повертає на літо, а зима на мороз.
Зозуля кує тільки до Петра, а потім мандрикою вдавиться.
Коли на Петра сльота, то буде вліті багато болота.
Як на Петрів день спека, то на Різдво мороз.
Якщо на Петра один дощ — врожай непоганий, два — добрий, а три — багатий.

Полупетра, або Петрового батька (13 липня). Деякі селяни вважали, що назва ця на честь Петрового батька, інші — лише самого Петра, а дехто пов'язував з тим, що свято наполовину менше. Що б там було, але на Полупетра вшановували пастухів, а також тварин. Деінде навіть не доїли корів, а варили борщ у трьох горщиках, оскільки Петро тричі відмовлявсь од Христа. У цей день пастухи мали змогу відпочити - не відпасували тварин, а тому казали: «На Полупетра щаслива дітвора».

Кузьми і Дем'яна (14 липня). «Кузьма і Дем'ян згубили жупан» — початок літньої спеки, адже за старим календарем це полудень літа.

Фотія (15 липня). Закінчували косовицю сіна і починали готуватися до жнив, тому й казали: «З сіножаті пішли пожинки».

Якщо з'явилися жовті листочки на деревах — на ранню осінь і зиму.

Кирила і Афанасія (18 липня). Якщо місяць яскравий, то на щедрий врожай.

Євдокії, Єфросинії (20 липня). Переважно дощовий день, який започатковує негоду. Як зібрав сіно, то не страшна і Єфросина.

Прокопа (21 липня). Традиційний початок жнив. Дозрівання зернових збігалося з достиганням чорниць. Крім того, жінки до схід сонця йшли на городи рвати кріп як засіб для лікування головних болів, — дорослі відваром змивали голови, а дітей купали у ваннах.

Серед народу вважалося, що соловей співає доти, доки ячмінь не викине колос, а зозуля лише до Прокопа. Але це вже віщувало лихо. Натомість пасічники збирали бджолині рої тільки до Прокопа; після цього з них намагалися не створювати нових сімей, бо не встигнуть запастися на зиму медом.

На Прокопа жита копа.
На Прокопа вже є на полі копа.
Прокіп нав'язав сім кіп.
На Прокопа приготуй плечі до снопа.

Антонія (21 липня). Якщо гримить і блискає, то десь у полі копи горять.

Прокла (25 липня). Вважається, що в цей день бувають найрясніші роси. На Прокла все промокло.

Гавриіла Архангела (26 липня). Якщо сильна злива з розою, то на дощову осінь.

Валентини (29 липня). Цей день вважається святом «іменного снопа».

Івана Багатостраждальника (31 липня). Цього дня жінки, котрих полишили чоловіки, відправляли в церкві службу Божу. Дехто вірив у те, що після цього зрадливці повернуться назад і будуть вельми вірними у подружньому житті.

У народі кажуть

Липень не тільки полудень літа, але й року.
В липні в коморі пусто, а зате в полі густо
Хто в липні жари боїться, той взимку немає чим погрітися.
Чого липень і серпень не доварить, того і вересень не досмажить.
Хто влітку скаче, той взимку плаче.
Літо пролежиш — взимку до сусідів побіжиш.
Кому влітку холод, тому взимку голод.
Коса любить брусок і сала кусок.
Як буде нога в гною, то буде й губа в лою.
Хто рано косить, той хліба не просить.
Бджоли сидять на стінках вуликів — на сильну жару.
Цвіте липа — ловиться сом.
Ластівки, літаючи низом, граються — на дощ та вітер.
Високо в небі в'ються ластівки — утримається ясна погода.
Ліс без вітру шумить — на дощ.
Червонувате сяйво навколо місяця — на погіршення погоди.
Висока й крута веселка — на вітер, низька й положиста — на дощ.
Глухий грім — до тихого дощу, розкотистий — на зливу.
Чим зеленіша веселка, тим густіший буде дощ.
Літній ранковий туман — на ясну погоду.
Похолодання під час дощу — ознака того, що незабаром погода поліпшиться.
Хмари потяглися по небу смугами — буде дощ.
Якщо павук вилазить з гнізда і тче нову павутину або ж на відкритому повітрі робить іншу з довгими нитками — буде гарна погода.
Комашня ховається в листі дерев — на дощ.
Озерна жаба вилізла на берег — просить дощу.
Жаби стиха покумкують — на дощ, голосно кричать — на хорошу погоду, мовчать — перед похолоданням.
Перед дощем вовна на вівцях м'якшає і випростується.
Якщо влітку багато молочка (осоту), то зима буде холодною.
Вранці туман стелиться по воді — день порадує теплом.
Берізка польова згортає квіточки вінчиком у парасольку — на негоду.
Перед дощем пуп'янки троянд і шипшини не розпускаються.
Якщо жовта акація сильно пахтить і біля неї в'ються дрібні комашки — на дощ.
Якщо кіт згорнувся в клубочок і лапками приховав писок — похолодає, а капи вмивається, довго полизуючи лапку, — на суху погоду.

 
 
 

НОВИНИ

 

30.08.2011 Міністр регіонального розвитку, будівництва і ЖКГ Анатолій Близнюк: Збільшення комунальних тарифів неминуче … цієї осені комунальні тарифи будуть збільшені!

Збільшення комунальних тарифів неминуче, вважає міністр регіонального розвитку, будівництва і ЖКГ Анатолій Близнюк.

Про це він заяв... далі >>


30.08.2011 Валентин Наливайченко: Черговий, передвиборчий розіграш «мовної карти» не врятує владу і «псевдофілологів» Партії регіонів

Партія «Наша Україна» виступає категорично проти чергового законопроекту «псевдофілологів» Партії регіонів - народних депутатів Сергія КІВАЛОВА і Вадима КОЛЕСНІЧЕНКА,... далі >>


30.08.2011 Андрій Клюєв вимагає «кардинально зменшити» роздрібні ціни для населення на скраплений газ

Протягом тижня роздрібні ціни для населення на скраплений газ мають бути кардинально зменшені, заявив у вівторок перший віце-прем'єр-міністр - міністр економічного ро... далі >>


 
 
 

ПАРТНЕРИ:

 

 
 

 

  Сайт оптимізований для перегляду броузерами Internet Explorer - 4.0 і вище,
Netscape Navigator- 7.0.
Мінімальне розширення 800 х 600
Розробка сайту intellCOM

Звязок з веб-мастером