на головну сторінку  
на головну сторінку    
    ON-LINE трансляція ДТРК "УТР" в обрані форум на сайті  
увімкнути трансляцію телеканалу УТР

06 : 40

Хочете подивитися?
> натисніть тут <

07 : 10

 

07 : 30

 

08 : 00

Україна: час місцевий.  

10 : 00

 

10 : 20

 

10 : 50

 

11 : 00

 

11 : 20

 
  ВХІД ДЛЯ КОРИСТУВАЧА
  логін
     
  пароль
 
   
 
 

Квітень

<< версія для друку >>

Квітень


Квітнева ластівка день починає, а соловей кінчає

Якщо березень весну, наче наречену, лишень приводить у гості, то квітень її зустрічає як повноправну господиню: луки, узліски, видолинки зодягаються у зелень, з'являються перші весняні квіточки. Обіч осель прокльовуються тендітними списами півники. Ці справжні рицарі найпершими оповіщають, що весна оселилася біля хати. Незважаючи на ще частенькі морози, вони мужньо переносять випробовування своєї долі. Від того й казали: «З'явилися біля оселі півники — весна присіла на призьбі».

Четвертий місяць року, як ви пам'ятаєте, в давнину на Україні йменувався березнем. Лише у XVI столітті в літературній мові з'явилося сучасне означення «квітень». Письменники ж послуговувалися переважно словом «апріль» — од латинського «апріліс», чи ще давнішого — «апрілюм», або «апрікус», себто «сонячний». А ще у різних регіонах України користувалися діалектичними накличками. У західних областях в активному вжиткові був «квітень», на Поліссі (до речі, ця назва деінде збереглася й до сьогодні) — «краснець». Зустрічаються й інші — «лукавець» (на ознаку примхливої погоди), «снігогін», «дзюрчальник», «водолій» тощо.

З приходом квітня значно побільшується турбот у хліборобів. «Минув ма-рець,— нагадує відоме прислів'я,— готуй у поле ярець». Там, де земля підсохла, зосібна на пагорбах, вже починали висівати ранні ярові. До таких у першу чергу належить ячмінь. Ця невибаглива до природних умов рослина вимагає ранніх строків сівби. Це підтверджує мудре народне прислів'я: «Кидай мене у болото — буду як золото, топчи мене у грязь — будеш як князь!»

У квітні починали виводити на пасовиська і свійських тварин. Припасували тварин переважно на свята або ж у недільні дні. Про це заздалегідь домовлялися з сусідами. У давніші часи, коли в господарствах було по кілька корів, селяни наймали пастухів. Переважно це були підлітки менш заможних людей. Форми найму диктували природно-ландшафтні умови тої чи тої зони. В одних випадках пастухам сплачували грішми чи натуральною оплатою (або ж комбіновано); деінде їм додавали молочні продукти (молоко, сир, сметану, масло тощо). Якщо найм узгоджувався з випасуванням овець, то наприкінці сезону — залежно від кількості голів — господар міг розплачуватись і ягнятами.

..Цвітень, красенець, водолій. Ці та інші назви пов'язані з полудневим місяцем весни. Але в народі є ще одна і не менш цікава накличка — «лелечник». Ви, напевно, здогадалися: мова йде про найшанованішу в нашого народу птицю — лелеку» яка, долаючи далекі відстані, приносить на своїх крилах теплу весну. Недарма кажуть: «Прилетів лелека — весну приніс здалека».

Народний прогностик

Дарини, Хризанта (1 квітня). Якщо тепла погода, то на сприяння дорідним врожаям. До цього дня мають зійти останні сніги, а тому спостерігали: якщо вод; стікає шумливо, то повинні бути густі трави, а тихо — кволі. Народна поговірка стверджує: «Як Хризант погідний, то буде рік дорідний».

Василя Теплого (4 квітня). Якщо утворилося гало навколо сонця, то буде добрий урожай. На Теплого Василя радується зілля.

Захарії і Якова (6 квітня). «На Захарії і Якова весна бува ніякова». Спостерігали, якою буде ніч: теплою — на добру весну, а холодною — «не жди з моря погоди».

Благовіщення (7 квітня). Традиційно це найбільше весняне свято. Селяни з особливою пошаною ставилися до нього, оскільки вважали, що «Бог у цей день благословляє всі рослини», а відтак було за великий гріх братися за будь-яку роботу. Особливо застерігали вагітних жінок, бо як працюватимуть, то неодмінно відріжуть ніжку своїй дитині. Існує повір'я, що навіть птиця на Благовіщення не в'є гнізда. За легендою, зозуля тому не має свого кубла й підкидає яйця в Інші, що «колись на свято вила гніздо, і Бог їй відібрав пам'ять».

Великим гріхом вважалося на Благовіщення позичати вогонь. Цей звичай зафіксований на всій території України. А ось на Поліссі були переконані: якщо закопати в кінці посіву проскурку, то град обійде стороною таке збіжжя...

Чимало звичаїв, пов'язаних з Благовіщенням, побутувало на Закарпатті. Дівчата намагалися до схід сонця розплести волосся, обійти довкіл оселі й тричі замести в хаті долівку; сміття ж разом з віником відносили до річки і, набравши у відерце води, скроплювали нею те місце, де мали садити капусту, яка потім не слизнітиме (до речі, на Слобожанщині в цей день намагалися обов'язково висади¬ти капустяну розсаду).

З Благовіщенням пов'язаний ще один обряд, котрий у народі називали «Вдовиним плугом». Ця високогуманна форма засвідчує про добродійство народної моралі і шляхетність суспільних взаємин серед простого народу. Саме в цей день сільські громади, зібравшись на свої віча, вирішували, хто і коли оброблятиме ниви вдовам та сиротам. Адже здавна на Україні існував звичай: першу весняну оранку починали в тих родинах, де не було господаря. Виконували цю нагальну і важливу роботу за допомогою толоки, тобто колективно і без оплати. Вважалося аморальним, якщо хтось з односельців, знехтувавши звичаєм, раніше од вдів починав орати в себе вдома.

Прислів'я, пов'язані з цим святом, стверджують: «На Благовіщення весна зиму остаточно переборола» чи «Благослов зиму руйнує», а тому уважно стежили за погодою.

Якщо ввечері зоряно, то вродять коноплі.
Яка погода на Благовіщення, така і на Великий день.
Гарна погода — гарний врожай.
Якщо на Благовіщення лежить сніг — літо неврожайне.
Благовіщення без ластівок — холодна весна.
На Благовіщення півень на порозі нап'ється, то на Юрія (6.05) віл напасеться.

Благовісника, архангела Гавриїла (8 квітня). Архангел Гавриїл вважався володарем блискавок, а тому намагалися відповідно вшанувати свого покровителя, «щоб блискавкою не спалив хати». Якщо пізня весна, то з Благовісника сіяли ярину.

Мотрони (9 квітня). Завершується приліт ранніх птахів. Мотря вийшла з хати пташок зустрічати.

Мар'ї (14квітня). Якщо на Мар’їн день повінь, то вродить густа трава; коли ж не прошумлять таловоди, то літо буде холодне і дощове.

Федула (18 квітня). До цього дня намагались не виставляти подвійних вікон, бо «До Федули ще не раз морози були», а коли «Прийшов Федул — тепло роздув». Цей день буває переважно сонячним або дощовим.

Родіона, Руфи (21 квітня). Період, коли Сонце зустрічається з Місяцем. Очевидно, в цей день у давнину вшановували диких звірів і плазунів. Про це свідчать численні обряди в різних регіонах України.

Якщо цього дня добра погода — буде погоже літо, а якщо негода —- холодне і дощове; якщо наступного дня погода не встановиться, то рік буде сухий.

Терєшка (23 квітня). До цього часу мають стужавіти дороги, а відтак завершується найбільше бездоріжжя.

Зенонів день (25 квітня). Весна землю парить.

Мартина (27 квітня). Якщо жаби на Мартина кричать, а після Мартина мовчать —-неодмінно похолодає.

Зосима (З0 квітня). Зосим, як і Саватій, вважається покровителем бджіл. Віддавна на Україні, де був вельми розвинений цей промисел, пасічники особливо шанували своїх патронів, насамперед Зосима. Всюди на пасіках з початком медозборів виставляли ікони захисника бджіл, відправляли молебні і влаштовували різноманітні обряди. У побутовому житті було безліч пасічницьких молитов та заклинань од злодіїв, хижаків, мору тощо.

У цей день власники бджіл тричі обходили пасіки зі страсною свічкою та свяченою водою, скроплювали нею всі вулики, а при вході прибивали «вовчу пащеку», щоб бджоли «могли одгризтися від напасників». Про бджіл, які вважалися священними створіннями (їх не можна було проклинати, навіть казати, що вони «здохли», а тільки «згинули», «вимерли», бо «то Божа комаха»), побутувало безліч прислів'їв та прикмет.

Вербна, Цвітна неділя. Шоста і остання неділя семитижневого Великого посту, після якої вже надходила Паска. В цей день жінки святять вербові галузки і зберігають їх до вигону в поле корів. Виганяючи з хліва або двору тварин, символічно «били» ними, щоб корови та телиці скорше побігали. Крім того, зайшовши до хати, матері «освячували» своїх дітей легким поцьопуванням різочки, щоб були слухняними й чемними, приказуючи: «Не я б'ю — верба б'є, недалечко красне яєчко! За тиждень уже Великдень».

З цього приводу побутувало цікаве прислів'я: «Верба красна — б'є напрасно, верба біла — б'є за діло». Оскільки на Вербну неділю ще нерідко наверталися морози, то казали: «Прийшов вербич — кожуха тербич», тобто змушує одягатися в теплий одяг.

На Закарпатті Вербну неділю ще називали Цвітною. Освячені галузки верби затикали під образи, а чоловіки приправляли їх до капелюхів.

Чорний тиждень. Він пов'язаний з розп'яттям Ісуса Христа і ним закінчується Великий піст. Кожен день тижня мав свою назву: чорна середа, чистий, або живий, четвер, великодня п'ятниця, великодня, чи страсна, субота.

На особливу увагу заслуговує чистий четвер. За християнським вченням, у цей день пізно ввечері один з дванадцяти учнів — горезвісний Іуда — за тридцять срібних продав свого вчителя Ісуса Христа, якого й розіп'яли опівночі. Не вдаючись до аналізу цієї біблійської оповідки, скажемо: вона насамперед має глибоке моральне значення, оскільки за всіх часів і в усіх народів зрадництво та підступність зневажались й осуджувалися.

Вважали, що в четвер оживають усі зловісні гади і плазуни. Відтак люди намагалися в цей день обов'язково вмитись або скупатися, тобто очиститись од гріхів. Господарі намагалися в цей день вичистити кабанців, огирів та бугайців, пасічники творили борті, тобто готували до сезону бджолині гнізда в дуплах дерев, жінки вранці виносили на подвір'я пікні діжі, більш загартовані діти, якщо було тепло, починали купатися, щоб «тіло було чистим, не напала короста й оминала трясця».

У Карпатах чистий четвер називали ще «живим», а тому гуцули з цієї нагоди розпалювали вогонь І тримали його доти, доки не вигонили тварин на пасовиська. Ним обкурювали домашню худобу від злих духів. Ввечері, після відправи у церкві, люди запалювали свічки і намагалися принести живий вогонь до хати, щоб зробити на сволокові чорний хрестик.

Особливо клопітно жінкам у страсну суботу . Адже у суботу, напередодні Великодня, потрібно напекти пасок, нафарбувати яєць. Жіноцтво готувало писанки та крашанки. Писанкарство на Україні було поширене в усіх без винятку регіонах. Кожна майстриня мала свої рецепти приготування рослинних барвників і оздоблення сюжетних малюнків. Крім писанок, на Великдень фарбували і крашанки. Вони мали однотонні кольори. Яйця опускали у відвар з цибулиного лушпиння чи інший природний барвник.

Звечора біля храмів розпалювали вогнища, щоб біля них могли погрітися ті, хто прийшов на всеношну. З цим вогнем пов'язана біблійська Історія, згідно з якою, коли помирав на розп'ятті Христос, довкіл ватри разом з охороною сидів і Петро.

Вважалося за велику честь для тих, хто прийшов на всеношну, не заснути. Побутувало повір'я: якщо в цей час спить господар, то виляже пшениця, а коли господиня — льон; дітей заохочували в такий спосіб; якщо не проспиш всеношної, то неодмінно знайдеш кубло дикої качки...

Великдень, Паска. Одне з найбільших, після Різдва, християнських свят. Воно приурочене воскресінню Христа. Отже, Великдень вважається великим днем — воскресінням із мертвих.

Започатковується обряд удосвіта сповістою священика «Христос воскрес!». Після врочистого обходу храму починали святити паски І крашанки. Потім люди розходилися по домівках, щоб сповістити про велику радість, вітаючи одне одного: «Христос воскрес!» їм відповідали: «Воістину воскрес!» і цілувалися тричі.

Найпершими верталися з всеношної дівчата, «Як за нами люде йдуть додо му,— казали одна одній,— так би за нами й свати йшли!» Умившись з крашанка ми («щоб рум'яними щодня були щоки»), сідали за стіл. Господар зі свяченої паски обрізав з трьох боків скибочки, приказуючи: «Бог-отець, Бог-син і Бог-дух святий». Ці окрайці тримали до закінчення свят і віддавали худобі. Натомість крашанками грали «навбитки».

Загалом Великдень — родинне свято, а тому в гості майже не ходили. Лише молодь по обіді збиралася в центрі села, і дівчата водили хороводи, а підлітки, набравши крашанок, грали «навбитки». Це було вельми забавне серед дітвори, а то й парубків дійство. Крім того, дівчата заздалегідь готували писанки й дарували тим хлопцям, до яких лежало серце. За це парубки мусили на храмове свято (воно здебільшого випадало на осінь) причастити своїх коханих купленою медівкою — спеціально звареним за старим рецептом медом (по-народному «медовухою»). Зібравшись осібно, парубки нерідко хизувалися один перед одним отриманими дарунками. Якщо хлопець мав образу на дівчину, то повертав писанку або ж привселюдно розбивав її...

Дехто вважає, що пасхальні свята безпосередньо пов'язані з християнством. Якщо мова йде про церковну відправу, то це так. Одначе значна частина атрибутики запозичена від дайбожичів. Це, зокрема, виготовлення паски І насамперед фарбування яєць — крашанок та писанок. Відомо, що писанкарством займалися ще до впровадження християнства. Це підтверджує випадком збережений експонат, котрий датується IX століттям. Мова йде про писанку з поетичною назвою «Берегиня» (як відомо, у язичників це була богиня родоводу). Щоправда, виготовлена вона з кераміки. Є також свідчення, що в Київській Русі існував навіть цех по виробництву таких сувенірів, котрі залюбки брали іноземні купці. За свідченням фахівців, переважно чужинців, українське писанкарство — за художнім рівнем, розмаїттям кольорів, довершеністю малюнків і сюжетністю — прирівнюється до знаменитих китайських та японських мініатюр.

В ці дні дівчата починали водити хороводи під супровід розлогих пісень. Власне, початок веснянок переважно збігався з Паскою. Меншим дівчаткам уже дозволено грати в скакалки. Ці забавки тривали до того часу, доки не обсадяться городиною. Після цього матері забороняли «стрибати, бо городина не зійде або ж поб'є її грім чи злива». Очевидно, така засторога продиктована тим, що підлітки, пасучи гуси чи свині, могли не помітити, захопившись скакалками, як тварини забиралися в городину.

Із Великоднем пов'язаний ще один обряд. Запалений у суботу посвіт мав горіти в оселі цілу ніч. Удосвіта його гасили І виносили з хати. Лише 14 вересня — на Семена — посвіт знову підвішували до стелі, де він виконував протягом осінньо-зимового сезону свою функцію.

Перший по Великодню четвер називався «наявським», або «брахманським». У цей день намагалися нічого не робити. Старші люди, зібравшись у гурти, йшли до річки й пускали на воду шкаралупи од крашанок, «щоб допливли вони до померлих і оповістили, що був Великий день».

Наступний тиждень відводився для поминок за померлими. Його так і називали — «поминки», або «поминальний тиждень». Кожна родина мала за святий обов'язок прибрати надгробки покійників і у визначений день тижня одвідати родиною кладовище. На могилках влаштовували поминальний обід, невпоквап згадуючи небіжчиків І залишаючи їм обрядові страви — крашанки і цукерки.

У народі кажуть

Квітневий день рік годує.

Хто в квітні не сіє, той у вересні не віє.

Квітневої роботи на май не відкладай.

Квітень з водою, а травень з травою.

У березні поскачи, а в квітні пограй, то дідька їстимеш коровий.

Сон на зиму відклади, а діло в квітні зроби.

У квітні ластівка день починає, а соловей кінчає.

У поле вирушай, козаче, вже весна соком плаче.

Весна днем красна.

У весняну погоду і смутний веселим буває.

Посієш вчасно, то вродить рясно, а посієш рідко, то вродить дідько.

Пізня весна — ознака того, що влітку переважатиме холодна погода.

Якщо жайворонки багато й довго співають — утримається ясна погода без опадів, якщо ж їх не чути від самого ранку — чекай негоди.

У квітні ранковий туман віщує ясну погоду.

Високі пір'їсті хмари, що нерухомо висять, ніби розірвані, — така погода утримається.

Купчасті хмари надвечір не зникають — погіршиться погода, задощить.

Черемха зацвітає перед останніми весняними заморозками.

Рясно цвіте горобина — на добрий урожай льону.

За цвітінням осики визначають строки ранньої сівби моркви, а за цвітінням черемхи — картоплі.

Закурілася ліщина — час орати.

Розпустився дуб — пора сіяти горох.

Якщо дуб раніше од ясена розпустився — на сухе літо.

Зазеленів березовий гай — пересаджуй дерева. «Місячник лісу» — від цвітіння ліщини до появи китиць на черемсі.

Доки не розвилася жовта верба — не висаджуй у грунт будь-якої розсади.

На луках чи в лісі розпустилися золотаво-жовті дзвіночки первоцвіту — настануть теплі дні.

Багато шишок на соснах та ялинах — на врожайний рік жита та пшениці.

Якщо на початку квітня грім — на тепле літо.

Туман стелиться по воді — на ясну погоду, піднімається вгору — на негоду.

Вранці проти сонця туман — дощу не буде.

Якщо квітневий дощ починається з великих краплин, то ненадовго.

Закумкали жаби — можна садити кукурудзу.

Жаби не квапляться розпочинати свої перші весняні концерти — ще повернеться холод.

Повернулися з півдня перелітні кажани — прийшла справжня весна.

Горобці сидять настовбурчившись — незабаром збереться на дощ.

Ластівки почали лаштувати гнізда—настало стійке тепло.

 
 
 

НОВИНИ

 

30.08.2011 Міністр регіонального розвитку, будівництва і ЖКГ Анатолій Близнюк: Збільшення комунальних тарифів неминуче … цієї осені комунальні тарифи будуть збільшені!

Збільшення комунальних тарифів неминуче, вважає міністр регіонального розвитку, будівництва і ЖКГ Анатолій Близнюк.

Про це він заяв... далі >>


30.08.2011 Валентин Наливайченко: Черговий, передвиборчий розіграш «мовної карти» не врятує владу і «псевдофілологів» Партії регіонів

Партія «Наша Україна» виступає категорично проти чергового законопроекту «псевдофілологів» Партії регіонів - народних депутатів Сергія КІВАЛОВА і Вадима КОЛЕСНІЧЕНКА,... далі >>


30.08.2011 Андрій Клюєв вимагає «кардинально зменшити» роздрібні ціни для населення на скраплений газ

Протягом тижня роздрібні ціни для населення на скраплений газ мають бути кардинально зменшені, заявив у вівторок перший віце-прем'єр-міністр - міністр економічного ро... далі >>


 
 
 

ПАРТНЕРИ:

 

 
 

 

  Сайт оптимізований для перегляду броузерами Internet Explorer - 4.0 і вище,
Netscape Navigator- 7.0.
Мінімальне розширення 800 х 600
Розробка сайту intellCOM

Звязок з веб-мастером