на головну сторінку  
на головну сторінку    
    ON-LINE трансляція ДТРК "УТР" в обрані форум на сайті  
увімкнути трансляцію телеканалу УТР

06 : 40

Хочете подивитися?
> натисніть тут <

07 : 10

 

07 : 30

 

08 : 00

Україна: час місцевий.  

10 : 00

 

10 : 20

 

10 : 50

 

11 : 00

 

11 : 20

 
  ВХІД ДЛЯ КОРИСТУВАЧА
  логін
     
  пароль
 
   
 
 

Березень

<< версія для друку >>

Березень



У березні кожух і без ґудзиків теплий

У кожного з нас своя улюблена пора року. І все ж одна з них навіює особливу радість. Мова, як ви здогадалися, йде про весну, Справа, зрештою, не тільки в тому, що увесь довколишній світ оживає і зодягається в зело; у давнину це був ще й початок нового року. Наші далекі пращури — дайбожичі — пов'язували з весною своє новолітування. ( Термін «дайбожичі» я вводжу в обіг уперше. Вважаю,що саме він в якійсь мірі характеризує дохристиянські вірування, які чомусь набули офіційно-зневажливих форм — «поганство», «язичництво» тощо. Оскільки найголовнішим святим у наших пращурів був Даждь-бог (Дайбог), то термін «дайбожичі» цілком природний, як і згадки про дайбозькі вірування у цій книжці. Пошлемося на «Слово о папку Ігоревім», в якому давньоруський народ названо Дайбоговими онуками,— В. С.)

Наші пращури були ревними прибічниками природи. Все довколишнє життя — господарська діяльність, побутові взаємини, свята й обряди, народна мораль і філософія—тісно ув'язувалися з довколишнім середовищем. Відтак і Новий рік мав неодмінно збігатися з пробудженням природи.

Березень — найочікуваніший місяць селянина. Впродовж усієї зими він жив надією про час, коли земля прокинеться од зимової сплячки і можна буде нарешті, вдихнувши на повні груди теплого повітря, прокласти першу рахманну борозну. Дбайливі господарі вже напоготові — полагоджено вози, чекають свого застосування підвішені під стріхою плуги й борони, приготовлена в лантухах посівна яровина.

Та, перш ніж вийти в поле, хлібороби з нетерпінням чекали, коли офіційно завітає в гості довгождана господиня — весна. Її справжній прихід традиційно пов'язували зі святом Явдохи, котре припадає на 14 березня. До цього дня випікали обрядове печиво, так звані веснянки. Дівчата й хлопці брали їх у долоні і з простягнутими руками йшли на околицю села — до левади, щоб закликати в гості весну-красну. Цей ритуальний хід супроводжувався піснями, поетичними діалогами й обрядовими сценками.

З Кононового дня — 18 березня — починається весняний сонцеворот, коли день уже переважує ніч. З цієї нагоди влаштовували цікаві дитячі забави — «заклички птахів». Напередодні матері й бабусі випікали з тіста для дітлахів безліч різноманітних фігурних птахів. Таке обрядове печиво називали «жайворонками», або «голубками».


Уранці ними прикрашали двір і сад, а коли сонце обігрівало землю, юрбами виходили за село, несучи в долонях печиво.

Календарна весна, як уже мовилося, збігалася зі святом Явдохи, але біологічний її прихід вважався на Олексу (ЗО). Цей день так і називали в народі — Теплий Олекса, на якого «щука-риба вже хвостом лід розбиває», позаяк навіть у лісових озерцях починає скресати крига. Особливим пошанівком користувався Теплий Олекса серед пасічників. У цей день виносили з омшаників (спеціальних льохів, де переховувалися вулики полегшених конструкцій — так звані довбанки чи липівки) бджіл і виставляли їх на пасіки, щоб комахи зробили перший обліт. На Теплого Олексу виставляли біля вуликів й ікони Зосими та Саватія — давніх покровителів бджільництва. Вони мали убезпечувати спокій та добру взятку аж до осені.

І все ж остаточним, а відтак і справжнім утвердженням весни вважалося Благовіщення, котре припадає на 7 квітня (25 березня за старим стилем). З цього дня вже можна було починати ранню оранку. В окремих селах Бойківщини зберігся звичай, коли на Благовіщення в оселю вносили плуга, прибирали його і, під супровід відповідних обрядів, урочисто несли в поле, щоб прокласти першу символічну борозну.

У давнину було вельми похідним прислів'я: «На Благовіщення тиждень — вдовиний плуг». За цим коротким афоризмом стоїть цікава історія. Першу в селах оранку, себто протягом тижня після Благовіщення, починали лише в сім'ях, де не було господаря. А таких сирітських родин не бракувало. Постійні війни, що супроводжували український народ, змушували чоловіків йти до війська, тобто вливатися в козацькі загони, щоб відвоювати свою незалежність. Не багатьом щастило повернутися з нелегких походів.

Ось чому народне звичаєве право виробило високогуманний звичай: в першу чергу починали оранку в сиріт та вдів. Цей обряд підтверджує високий рівень моралі нашого народу. Принагідно додам, що подібний звичай існував і пізніше. Коли на зміну знищеній російським царизмом козацькій вольності прийшло чумацтво — напіввійськова форма самоврядування, то також було за святий обов'язок; в яке б село не заїздили на постій чумаки, вони безкоштовно давали вдовам і сиротам по пуду солі; це досить великий, як на той час, віддарунок...

З березнем, як бачимо, пов'язано чи не найбільше обрядів весняного циклу. Не останню роль у цьому відігравала й та обставина, що це був у наших далеких предків початок нового року. Переважна більшість дійств має, отже, давнє, ще дайбозьке коріння. Культом новолітування вважалося рівнодення, а з ним узго¬джувались пишні обрядодійства. До речі, сучасна астрономічна весна також настає 21 березня о 6 годині 52 хвилини.

Генеалогія давньої назви першого весняного місяця «март»,— а нею довгий час користувалися і на Україні,— зберігає видозмінене латинське «марсіус». Давні римляни назвали його на честь. Марса — бога війни. На перший погляд, в цьому нема логіки. Втім, і це підтверджують літописи, на початку римської доби Марс символізував не війну, а весну та врожай. Пізніше, ототожнившись з грецьким Ареєм — покровителем воєн, він перебрав повноваження і захисника тварин.

Сучасна Іменнівка «березень» раніше стосувалася наступного місяця — квітня. Лише з середини минулого століття, коли з української мови випав латинський термін «март», березень піднявся на сходинку вище.

Етимологія сучасної назви «березень» і похідної — «березоль» чи «березіль», на думку багатьох учених, символізує давній промисел — заготівлю березової золи та кори. У давнину селяни в цей час завершували вирубку білокорих гаїв, щоб звільнити площу під землеробство. Заготовлену деревину спалювали: попіл ішов для виготовлення скла (був навіть спеціальний промисел «гутництво»), а вугіллям (браками) удобрювали грунт. Березову кору заготовляли окремо. З неї отримували цінну лікувальну й технічну речовину — дьоготь. Ним не тільки змазували повози, мастили шкіряну ув'язь та взуття, але й лікували. Відомий факт, коли Богдан Хмельницький спеціальним універсалом надавав привілеї окремим містечкам, які спеціалізувалися на заготівлі дьогтю. Ця історична реалія засвідчує про важливість продукту в давнішому житті нашого народу.


У березні починали заготовляти традиційний напій — кленовий та березовий сік. Там, де не було таких порід дерев, його виготовляли з верби: молоді пагони сікли на невеличкі цурпалки і заливали їх водою. Через два-три тижні таку настоянку вже можна було споживати. Проте найпопулярнішим усе-таки був березовий сік. Заготовлену зі старих дерев, котрі планувалися під вирубку, рідину зливали в діжу, заправляли смаженим ячменем або сухофруктами з груш-дичок і тримали в прохолодному місці. Такий напій міг зберігатися протягом трьох-чотирьох місяців; він був вельми смачним і корисним, а позаяк і популярним у народі.

Відтак березень — особливий місяць. Він, як мовиться в народі, й усміхнеться, і заплаче, і ошкіриться крутим норовом. Недарма про його конозисту і непередбачливу вдачу кажуть: у березня жіночий характер, бо вночі тріщить, а вдень плющить. Але що б там було, весна вже бере своє; тому інша народна мудрість стверджує: «В березні кожух І без ґудзиків теплий».

Народний прогностик


Казимира (4 березня). Як правило, нестійка погода: «У Казимира,— казали,-непевна віра».

На святого Казимира вийде жайвір з пір'я.

Якщо на Казимира погода, то буде на бараболю урода.

Тимоша, Хоми, Весногрія (6 березня). У давнину казали: «Прийде Хома, то не страшна й зима» чи «Прийшов Хома, вважай, зими нема». Вважалося, що в цей день весна вже прийшла до дверей, а тому «Тимошеве тепло віє — старого гріє», «На Весногрія і старцю надія».

Обертіння, Івана Предтечі (9 березня). У цей день птахи повертаються з вирію і шукають собі місця для гнізд. Якщо бачили журавлів (веселиків), то рахували, скільки їх у небі,— стільки злотих коштуватиме «корець жита» (мірка для зерна).


Якщо жайворонки летять високо, то «це вони до бога летять молотить», а коли низько — «не донесли ціпа, І він упав, а тому й птахи поприпадали додолу».


Кажуть, що на Обертіння птиця обертається до гнізда, діти — до хліба, а чоловіки — до жінок та роботи; отже, в цей день не можна прати білизну.

Василя-плаксивця (13 березня). Вважалося, що в цей день весна «повністю забирає своє право від зими», бо «Василь зі стріхи капає — землю поквапує».

Євдокії, Явдохи-плющихи (14 березня). За старим стилем це перший день весни, а отже, має прокинутися байбак — вилізти з нірки, тричі просвистіти й знову лягти на другий бік, а ховрашок лишень перевернеться в кубельці. Та що б там було, але люди в цей день особливо пильнували, якою буде погода, щоб запрогнозувати весну і літо. Якщо бачили ластівку, то жбурляли в неї грудочку землі, приказуючи: «На тобі, ластівко, на гніздо!» Хлібороби дослухалися, чи не заспіває своєї улюбленої пісні вівсянка: «Діду, діду, сій ячмінь!»

Справді - бо, весна вже кликала селянина в поле, бо «олова Євдоха виходить із плугом». Ось чому так ретельно стежили за погодою.


Як вода капає зі стріх, то ще довго буде холодно.

Який вітер на Євдохи, такий буде і до Покрови.

Якщо сонячно, то буде врожай на огірки, а коли з дощем, то літо мокре й тепле.

На Євдохи звідкіля буде вітер — звідти буде ціле літо.

Які Явдохи, таке й літо: теплий вітер — на мокре, вітер з півночі — на холодне, крутитиме млини — так крутитиме снопи в полі; якщо повіє од Дніпра (із заходу), то добре ловитиметься риба, коли ж зі сходу — плодитимуться бджоли, а з півдня — врожайний на хліб рік.

Гарний день вдасться — на врожай огірків та опеньків.

Новий місяць появиться з дощем — бути мокрому літу.

На Євдохи гарний день, то треба сіяти льон.

Увесь день погожий. — усе літо пригоже.

Якщо ранок ясний — сій ранню пшеницю, в обід ясно — середній посів защедрить, а коли під вечір випогодиться — розраховуй на пізній засів.

Якщо день сонячний -— вродить пшениця, а похмурий — просо І гречка.

Якщо біля порога калюжі води, то пасічники купатимуться в меду.

З Євдокією пов'язано чимало прислів'їв та приказок.

Євдокія красна, то й весна красна.

На Явдоки — голі боки.

На Явдоки — води по боки.

Прийшла Євдокія — селянинові надія.

Прийшли Євдокії—дядькові затії: плуга чинити, борону точити.

У Явдохи сила — весь поділ замочила. Євдоха з водою, а Григорій (6 травня) з травою.

Якщо курка на Явдоху нап'ється, то на Юра вівця напасеться.

Федота (15 березня). Якщо вітряно й холодно, то довго не з'являтиметься трава, а тому казали: «Федот кошматий — паші не мати».

Конона (18 березня). Святкували переважно власники коней, оскільки Конон вважався покровителем цих тварин. Тим часом жінки передивлялися й перебирали городнє насіння: «На Кононовій днині город сниться господині».

Сорок святих, або Сорок мучеників (22 березня). Вважається, що з цього дня має розпочатися справжня весна, а тому матері випікали з тіста по сорок «жайворонків» чи «голубів» і віддавали дітям, щоб вони, ходячи вулицями, закликали птахів з вирію. Завбачливі господарі починали готувати збіжжя для ранніх зернових, а жінки висівали розсаду капусти.

Хоч цей день і вважався провісником весни, але люди вірили, що ще можуть бути сорок приморозків («Сорок святих ще принесуть сорок морозів», хоч «На Сорок святих сорока має вложить у гніздо сорок паличок, а глухар проспівати сорок пісень»). Якщо в цей день тепло, то стільки днів утримається гожа днина, а холодно — бути сорока морозам.

Коли хмарно і мороз, то скоро буде тепло і можна сіяти.

Дружно тане сніг — до активної повені й буйних трав.

На Сорок святих погода, то на гречку урода.

Теплого Олекси (З0 березня). Цей день вважавсь уже весняним — скресала крига, починалися весняні повені, хоч земля, як вважали, має розмерзнутися після першого грому. Відтак люди готували польовий інвентар. Проте в цей день ніхто не робив, а спостерігали за погодою. Щоправда, всі без винятку пасічники мали виставити бджоли для обльоту. Тому й казали:

На Теплого Олекси діставай вулики.

На Олекси риба-щука хвостом лід розбиває.

На Олекси кидай сани, готуй воза.

На Олексія з гір вода, зі ставу риба.

На Теплого Олексія ожила й повія.

На дев'яту неділю граки прилітають, а на дванадцяту вдова вийде з плугом в поле.

Кирила (31 березня). У цей час часто псується дорога І бувають заморозки. «Кирила,— казали,— Євдоха обдурила—запросила в гості, а сама гріє кості». Минув Олексій, Кирило каже: «Ще не сій». Буває на Кирила святого ще морозу много.

Великий піст. Він не тримається числа І залежить од кількості м'ясниць, котрі починаються од Різдва. Якщо Великий (це найдовший од всіх постів, а тому І зветься Великим) піст має сталу кількість тижнів - сім, то м'ясниці «рухомі», тобто кожного року регулюються церковниками; ними власне визначають, коли має збігтися Великдень з повним місяцем. По закінченні Великого посту наступає Пасха.

Віруючі люди вельми дотримувалися Великого посту, намагаючись не вживати скоромних страв. Його відлік іноді починається наприкінці лютого, але здебільшого у березні.

Перший понеділок Великого посту звуть «поминальним» — справляють поминки по покійниках. На Закарпатті в цей день жінки намагалися добре помити посуд, а чоловіки сходилися в корчмах, щоб скріпити спілку, хто з ким разом працюватиме. У давнину на поминальний понеділок ґазди лагодили взаємини з ковалями. Оскільки цим ремеслом займалися переважно цигани, то їм давали, коли кололи свиню, безкоштовно голову. Той, хто знехтував цим звичаєм, позбавлявся права звертатись до коваля.

За першим тижнем Великого посту передбачали погоду. Скажімо, який день у понеділок, такий врожай буде на яровину, вівторком завбачували процес посіву, середою — копання, четвергом — сінокіс, п'ятницею — жнива, а суботою — брання конопель.

Про піст у народі створено й чимало прислів'їв.

Великий піст усім прижме хвіст.

Піст — не міст, об'їхати можна.

Прийшов Великий піст — тягни дзвони за хвіст.

Прийшов Великий піст — підігнув собака хвіст.

У Великий піст не ходи у гості.

Середопiстя, Середохрестя, Христопоклонна. Четвертий тиждень Великого посту називається «середопістя», середу звуть «середохресною», а неділю — «христо-поклонною», оскільки віруючі намагаються якомога більше «бити поклонів».

На середохрестя випікали з пшеничного борошна пісне обрядове печиво у формі хрестиків, і називалося воно «хрести». Його тримали до того часу, коли їхали в поле сіяти яровину. Перед тим як зробити засів, посівальники з'їдали по коржикові, а одного клали на ріллю й обсівали «на добрі сходи і щедрий врожай».

У народі кажуть

Березень березовим віником зиму вимітає, а весну в гості запрошує.

Березень часом снігом сіє, часом сонцем гріє.

У березні кожух і без гудзиків теплий.

Сухий березень, теплий квітень, мокрий май — буде хліба урожай.

Март всіх місяців варт.

Птахи в’ють гнізда на сонячній стороні—на холодне літо.

Качки прилетять гладкі й угодовані — весна буде довга й холодна.

Ранній приліт жайворонків та граків — на теплу весну.

Якщо граки прилетіли прямо на гнізда — буде рання весна.

Якщо граки прилетіли до середини березня — літо буде мокре, а сніг зійде рано.

Якщо гуси високо летять — води буде багато, а якщо низько — мало.

Гуси сидять, поховавши голови під крило,— буде похолодання.

Ворони купаються ранньою весною — до тепла.

Ранній приліт шпаків і жайворів — до теплої весни.

Жайворонок з'явився — до тепла, а зяблик — до холоду.

Ранній обліт бджіл — на красну весну.

Місяць ріжками вниз — на тепло й добрий врожай.

Червоний колір місяця в березні — ознака швидкого похолодання, посилення вітру, але ненадовго.

Сині хмари — на тепло і дощ.

Хмари пливуть високо — буде добра погода.

Якщо хмари ущільнюються і видимість погіршується — чекай опадів.

Сніг навесні тане з північної сторони мурашника — літо буде тепле й довге, а з південної — холодне й коротке.

Сніг тане раптово і вода збігає швидко — буде мокре літо.

Якщо з берези тече багато соку - літо буде дощовим, і навпаки.

Довгі бурульки — весна буде затяжною; якщо багато довгих і товстих бурульок — на врожай ярини.

Ранній грім у березні — чекай повернення морозів.

Тополя пізно розвивається — літо буде прохолодне.

Розпускається березовий лист - сій овес, лист повний — сій повно; на березі вгорі раніше розпустилося — сій хліб рано, якщо внизу — сій пізніше.

Якщо береза раніше опушиться за клена — літо буде сухе, а пізніше — дощове.

Цвіте ліщина — час виставляти вулики па пасіку.

Рання весна — ознака того, що влітку буде багато негожих днів.

Над лісом або чагарями повітря здається синюватим — чекай потепління.

Якщо в березні лежить сніжок за видолинками — врожай на городину і ярину.

 
 
 

НОВИНИ

 

30.08.2011 Міністр регіонального розвитку, будівництва і ЖКГ Анатолій Близнюк: Збільшення комунальних тарифів неминуче … цієї осені комунальні тарифи будуть збільшені!

Збільшення комунальних тарифів неминуче, вважає міністр регіонального розвитку, будівництва і ЖКГ Анатолій Близнюк.

Про це він заяв... далі >>


30.08.2011 Валентин Наливайченко: Черговий, передвиборчий розіграш «мовної карти» не врятує владу і «псевдофілологів» Партії регіонів

Партія «Наша Україна» виступає категорично проти чергового законопроекту «псевдофілологів» Партії регіонів - народних депутатів Сергія КІВАЛОВА і Вадима КОЛЕСНІЧЕНКА,... далі >>


30.08.2011 Андрій Клюєв вимагає «кардинально зменшити» роздрібні ціни для населення на скраплений газ

Протягом тижня роздрібні ціни для населення на скраплений газ мають бути кардинально зменшені, заявив у вівторок перший віце-прем'єр-міністр - міністр економічного ро... далі >>


 
 
 

ПАРТНЕРИ:

 

 
 

 

  Сайт оптимізований для перегляду броузерами Internet Explorer - 4.0 і вище,
Netscape Navigator- 7.0.
Мінімальне розширення 800 х 600
Розробка сайту intellCOM

Звязок з веб-мастером